БІЖІТЬ ЗУСТРІЧАТИ СОНЦЕ!

Віртуальна виставка, присвячена 135-й річниці від дня народження українського художника, педагога Миколи Погрібняка.

Твори М. С. Погрібняка збудовані цілком на українському ґрунті.

Через карантин пропонуємо небайдужій широкій публіці, а також історикам, літературознавцям, мистецтвознавцям, музеєзнавцям, книгознавцям, бібліотекарям, краєзнавцям, – усім, хто цікавится історією української книжки, відвідати віртуальну виставку, присвячену творчості знакової особи Придніпров’я першої половини ХХ ст. М. Погрібняка.

Інтродукція:

Український художник Микола Погрібняк був яскравою постаттю тієї генерації українського пореволюційного відродження, що майже вся була знищена за часів тоталітарного режиму. Він був серед тих митців, які повірили в революційне оновлення і своєю творчістю, глибоко національною, намагалися підтримати Радянську владу. Паралельно із видатними художниками книги Георгієм Нарбутом, Тимком Бойчуком, Іваном Падалкою, Василем Седлярем, Василем Касіяном, Марією Котляревською та іншими працював у галузях монументального і станкового живопису, станкової та книжкової графіки, декоративно-ужиткового мистецтва [6].

Разом з катеринославськими художниками Адольфом Страховим, Іваном Євсевським, Борисом Смирновим, Михайлом Сапожниковим Микола Погрібняк революційними лозунгами, плакатами оформлював будинки, вулиці та площі міста. Його плакати таврували, попереджали, закликали, стверджували: “Дезертир – ворог Радянської влади” (1919), “Допоможіть голодним дітям” тощо. За проектом А. Страхова в 1919 р. для зустрічі Першої кінної армії була споруджена тріумфальна арка, для якої М. Погрібняк зробив плакат (3 х 20 сажнів) “Червона Армія не знає перепон”. Привертало до себе увагу й панно 1920 р. “Засійся, чорна ниво, волею ясною” (ескіз зберігається в Дніпропетровському художньому музеї, далі ДХМ).

Його книжки завжди відрізнялися своїм національним підґрунтям, мали давню українську традицію книго друку і нині є невеличкими шедеврами своєї доби. Під час визвольних змагань 1917 ¬¬– 1920 років книжечки в оформленні М. Погрібняка зазвичай виходили у маленькому форматі, дешевих тоненьких обгортках, на сірому газетному папері.

До зібрання ДХМ фонд М. Погрібняка, до якого увійшов архів художника з унікальними документами, світлинами, листами; живописом, графікою, керамікою, був залучений свого часу відомою мистецтвознавицею, поеткою, науковицею Лідією Яценко (1940 – 2005).

Дніпропетровський художній музей, у форматі спільних з музеєм «Літературне Придніпров’я» виставок 2006, 2007, 2008 років, репрезентував творчість напівзабутого художника. Зі сховищ ДХМ на світ Божий з’явились невідомі артефакти ХІХ – ХХ ст. Шанувальники мистецтва побачили живопис М. Погрібняка 1927 – 1949 років; близько 50-ти мотивів українського орнаменту, змальованих митцем на Київщині, Полтавщині, Сумщини, Дніпропетровщині; графіку в різних техниках (пастель, акварель, туш, олівець); авторську пластику малих форм; зібрання кераміки кінця ХІХ – поч. ХХ ст. (Опішнє – Полтавщина, завод Білоскурського – Черкащина) з власної колекції художника; а також рідкісні (катеринославські, січеславські, згодом – дніпропетровські) книжкові та періодичні видання пореволюційної доби та 1920 – 30-х в оформленні М. Погрібняка із зібрання ДНІМ (Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д. І. Яворницького) та приватних колекцій. Це було ярким непересічним явищем у культурному просторі України – його справжньою духовною скарбницею.

З життєпису:

Микола Степанович Погрібняк народився 5 (18) грудня 1885 р. в селі Козацькому [18] Звенигородського повіту на Київщині (тепер Черкаської області) в селянській родині. Після закінчення двокласної школи протягом 1903-1908 рр. навчався у Миргородській промислово-художній школі. Його вчителями були відомі українські художники Фотій Красицький та Опанас Сластьон, які виховали у свого учня любов до українського народного мистецтва. Цих настанов М. Погрібняк ретельно дотримувався в довгорічній творчості та педагогічній діяльності. Ще будучи учнем художньо-промислової школи, він захопився ілюстративною графікою і брав участь в оформленні українського сатиричного журналу “Шершень”, що видавався в Києві (1906) [9; 10].

Після закінчення художньо-промислової школи із званням вченого рисувальника М. С. Погрібняк одержав призначення в Катеринослав на посаду викладача графічних мистецтв, де й працював до кінця свого життя у різних учбових закладах. Зокрема, 1908 – 1917 викладав у міському чотирикласному училищі (нині музей «Літературне Придніпров’я»), в школі ім. Риндовської (1914), Дніпропетровському художньому училищі. Вчив книжкової графіки і малярства. Був учителем славетної української художниці Галини Мазепи (1910-1995) [5]. Він гармонійно поєднував у собі якості життєлюба-живописця, вдумливого графіка, вчителя й наставника молоді. Завжди дотримувався того, що перш за все потрібно навчити бачити і знати закони зорового світу. Любив повторювати: “Хто вивчає закони зорового світу, той одночасно вивчає закони живопису”.

У березні 1913 р. М. Погрібняк був обраний членом катеринославського українського літературно-артистичного товариства «Просвіта». Він стояв біля витоків друкування української книжки на Катеринославщині, ілюстрував і оформлював майже всі видання письменників-просвітян (відомо більше 50 видань). Був під наглядом жандармів від 6 травня 1915 р., вони ж дали йому «кличку наружного наблюдения» – «Гривач» [11].

М. Погрібняк виявив себе талановитим ілюстратором дитячих книжок. Як митець книжкової графіки, М. С. Погрібняк працював переважно над українською дитячою книжкою, оформлював дешеві книжечки для народного читання, «книжки-копійки», які виходили в Катеринославі. Твори «Посуд», «Сім’я тварин», «Ті, що не сіють і не жнуть», «Дитячі загадки», «Зроби сам”, «Сосунок в лісі» та ін. свідчать про глибоке розуміння психології дітей. Протягом 1916-1925 років він художньо оформив обкладинки і проілюстрував «Кобзар» Т. Шевченка (1919), казку І. Франка «Коваль Бассім» (1918), твори Олени Пчілки (орнаментальні малюнки-заставки до книжки «Байки для сім’ї і школи» (1918) виконав М. Погрібняк, ілюстрував книжку О. Сластьон), збірку «Поезії» Т. Романченка (1916), «Словник української мови. Том І» (1920) та історичне оповідання «Як жило славне запорозьке низове військо» (1913; 1918) Д. Яворницького, низку видань А. Кащенка, зокрема «Оповідання про славне військо Запорозьке низове» (1917), переклади з чеської Ольги та Михайла Кривинюків «Чеських оповідань для дітей» (1918), перекази народних казок І. Труби «Дурень із ступою» (1917), «Пан Коцький» (1917), «Як гриби збирались воювати з жуками» (1917 – написана спільно з М. Кузьменком), в тому числі упорядковану ним читанку «Стежка додому» у 3-х частинах (1917-1918; 1924), літературознавчий нарис Л. Жигмайло (Біднової) «Михайло Коцюбинський» (1915), оповідання В. Олександріва «Чижикове весілля» (1917), серію народних казок про звірів (біля 20 найменувань; 1920), які упорядкував П. Єфремов (В. Юноша), «Народні казки» І. Рудченка (1917), альбом для розмальовування «Малюйте, діти! (1918), збірник дитячих пісень «Барвінок» (1920) та ін.

М. Погрібняк брав активну участь в художньому оформленні та ілюструванні літературних, громадських та дитячих журналів, що видавалися в Дніпропетровську в 20-30-і рр.: “Чарівні квіти” (1923); “Сільськогосподарський журнал” (1924); часопис „Зоря” (1925); “Штурм” (1936), “Дружна ватага” (1936). Він є автором не тільки художнього оформлення, а й текстів деяких дитячих книжок: “Дід та баба” (1924); “Пісня про гарбуз” (1924); “Казка про павука, горобця та шуліку” (1925); “Сім’я тварин” (1925); “Омелькова сім’я” (1925)” “Ті, що не сіють” (1926); “Коза-дереза” (1926); “Посуд: казка” (1926)”. Державне видавництво України видало 16 дитячих книжок з його ілюстраціями.

В 1927 р. він брав участь у виставках, організованих в Києві, Москві та на Міжнародній виставці дитячої художньої літератури в Парижі. Високою оцінкою журі була відзначена його книжка “Посуд”.

На початку 1929 р. у Дніпропетровську відбулася велика Округова художня виставка, в якій брав участь і М. Погрібняк. Ось як цю подію висвітлював часопис «Зоря»: «Дніпропетровські художники не повинні пасти задніх в процесі будування української нац. культури. Поки що, лише в скульптурі Тенера, особливо в прекрасній, високоталоновитій постаті «Махновця», в малюнках Погрібняка та в деяких технічних засобах окремих картин Резніка ми відчуваємо це» [ 2].

З 1929 р. М. Погрібняк – учасник всіх виставок дніпропетровських художників. 1937 р. відбулася персональна виставка робіт художника. У 1941 р. в Дніпропетровську – творчий звіт М. Погрібняка: “На звітній виставці були експоновані праці: “Рідний край”, у якій показана радісна весняна пора з розквітлими садами, “Діти з пташкою” – це любовно виконана жанрова картинка, на якій зображені діти, що з цікавістю розглядають пійману пташку. Картина насичена світлом. “Алея в парку” – картина про один з мальовничих куточків Дніпропетровського центрального парку імені Т. Г. Шевченка.” [9].

Під час війни М. Погрібняк залишився в Дніпропетровську. Влітку 1942 р. брав участь як художник у науково-археологічній експедиції на порожисту частину Дніпра, якою керував професор Павло Козар [3]. З 13 по 25 грудня 1942 р. в музеї відбулася виставка художників міста. На ній були представлені твори відомих не лише в Україні художників В. Коренєва, Т. Максименка, М. Погрібняка та інших. „Дніпропетровська газета” від 26 січня 1943 р. писала: „Твори М. С. Погрібняка збудовані цілком на українському ґрунті. Художник любить свою країну, її вечори і ранки, її засніжені села. Художник однаково добре володіє пастеллю, аквареллю, олією”. Творчий шлях М. Погрібняка – це шлях художника, для якого найтісніший зв’язок з народною творчістю став невичерпним джерелом натхнення.

М. Погрібняк автор власного автопортрету (1910), жанрових картин, пейзажів, серед яких полотна “Захід в степу” (1909), “Після дощу” (1912), “На Київщині” (1913), “Зимовий пейзаж” (1929), “Вечір” (1937), “Метелиця” (1945), “Колгоспна отара” (1949, “Самарські плавні” (1948) та ін.

Він зібрав багату колекцію зразків українського орнаменту (понад 100 мотивів) Київської, Полтавської, Сумської, Дніпропетровської та ін. областей України, який прикрашав ужиткові речі (настінний розпис, вишивку, кераміку, різьблення по дереву) і мріяв видати альбом “Мотиви українського орнаменту”. У 1936 р. збіркою мотивів українського орнаменту брав участь у виставках народної творчості в Києві, Москві, Ленінграді [8]. Роботи М. С. Погрібняка знаходяться в Дніпропетровському художньому музеї. У 1950-1951 р. до 40-річчя творчої діяльності художника та 1965 р. до 80-річчя від дня народження і 50-річчя його творчості у Дніпропетровському художньому музеї відбулися персональні виставки. Він входив до складу членів вченої ради Дніпропетровського художнього музею. Талановитий живописець і графік М. С. Погрібняк 50 років життя присвятив педагогічній, творчій та громадській діяльності. У нього навчалася ціла плеяда художників, архітекторів та інженерів, які згодом стали видатними діячами мистецтва і науки.

Помер і похований у Дніпропетровську. На його могилі встановлено пам’ятник, автором якого є дніпропетровський скульптор В. П. Небоженко.

Творчість М. С. Погрібняка є великим внеском в історію розвитку українського образотворчого мистецтва ХХ ст. Він – неперевершений майстер книжкової графіки, популяризатор української книжки. Історичний музей має невелику колекцію книжкових та періодичних видань, дбайливо оформлених і проілюстрованих художником. Нині у фондах музею виявлено 12 книжкових та більше 10 найменувань періодичних видань. Більшість з них збиралася і зберігалася ще за Д. І. Яворницького. Велика кількість періодичних видань надійшла до фондів музею завдяки пошуковій роботі співробітників музею “Літературне Придніпров’я”.

Підсумком нашої науково-дослідної роботи є бібліографічний каталог книжкових та періодичних видань, ілюстрованих і художньо-оформлених М. С. Погрібняком (дизайн С. Алієва – Ковики).

Р.S. Нині з’явилися нові цікаві подробиці з життя та творчості М. С. Погрібняка. Завдяки нашій з Н. Василенко публікації у часописі «Січеслав» (2006, ч. 9) до 120-річчя від дня народження українського художника М. С. Погрібняка, до ДНІМ ім. Яворницького звернулися нащадки художника, родина Рубаників з м. Дрогобича Львівської області – Світлана Іванівна та її син Анатолій Володимирович, онука і праонук рідного брата М. С. Погрібняка – Якима Степановича, які й поділились спогадами про свого відомого родича. Цей матеріал можна прочитати на сайті історичного музею [17]. Наприкінці невеличкої розвідки додаю, що на одному із сайтів [19] у списку жерт голодомору 1932 -1933 років по с. Козацькому, значиться і мати М. Погрібняка – «Погребнякова Харитина Сидорова, 76 р., 18.03.1932 року, від старості».

Експонуючи безцінні артефакти, сподіваємося на нові наукові відкриття, що збагатять уяву про унікальний культурний простір України кін. ХІХ – першої пол. ХХ століть

Бібліографія:

1. Василенко Н., Мазуренко І. На українському грунті: До 120-річчя від дня народження українського художника Миколи Погрібняка (1885-1965), пам’яті Лідії Яценко (1940-2005) / Січеслав. – 2006. – № 10. – С.149-174.

2. Вельмін В. Округова художня виставка // Зоря. – 1929. – Ч. 2 – 3. – лютий – березень. – С. 20.

3. Козар П. Цінні знахідки // Дніпропетровська газета. – 1943. – 6 квітня.

4.Калиновська Г. С., Погребняк М. С. До 40-річчя творчої діяльності художника. – Дніпропетровськ. Обласна друкарня, 1955.

5.Мазепа Галина. Спогади. – Торонто, 1993. – С. 15-16.

6. Миколаєнко М. Недокінчена розмова // Борисфен. – 1992. – № 10. – С. 25-28.

7. Мистецтво України. – Київ, 1997. – С. 479.

8. Митці України: Енциклопедичний довідник. – Київ, 1992. – С. 464.

9.М.С.Погрібняк: До 40-річчя творчої діяльності художника. Каталог виставки. – Дніпропетровськ, 1955. – С. 7-8.

10. Скрипник М. Життя і творчість М. С. Погрібняка. У кн.: Каталог виставки творів М. С. Погрібняка. – Дніпропетровськ, 1966. – С. 5-13.

11. Чабан М. П. Діячі Січеславької „Просвіти” (1905-1921): Біобібліографічний словник. – Дніпропетровськ, 2002. – С. 368-370.

12.Василенко Н., Мазуренко І. «І вечори, і ранки, і засніжені села…» // Зоря. – 13 листопада, 2008.

13.Василенко Н., Мазуренко І. Художник, що любив свою країну // Зоря. – 9 грудня 2008.

14.Терентьєва Н. Людина на всі віки // Вісті Придніпров’я. – 18 листопада 2008.

15.Художники Дніпропетровщини. Каталог ретроспективної виставки 1958 р. Дніпропетровського державного художнього музею російського та українського мистецтва.– Дніпропетровськ. 1958. – С.23-24.

16.Дніпропетровський художній музей. – Київ, 1967. – с. 49-50.

17.Василенко Н. Пам’яті М.С. Погрібняка: З сімейного альбому та спогадів родини Рубаників / http://www.museum.dp.ua/article0805.html

18. https://www.travelua.com.ua/cherkashhina/zvenigorodskij/kozacke-2.html

19/ http://beket.com.ua/cherkasskaja/kazackoe/

Кураторка виставки: с. н. с. Ірина Мазуренко