З 6 по 9 жовтня 2014 року Дніпропетровський художній музей відзначатиме свій перший солідний ювілей — 100-річчя.
2014 рік в Україну ступив військовим чоботом та під звуки брязкання зброї. На долю нашого народу цьогоріч випали надскладні випробування, що боляче позначилося на добробуті кожної сфери життя країни. Таким же складним і неоднозначним видався 1914 рік. Однак, для Дніпропетровського художнього музею та дата виявилася знаковою. Адже тоді, в сторіччя від дня народження Великого Кобзаря, судилося зародитися й першому в місті художньому музею. Відтоді наш заклад зазнав чимало втрат та здобутків, пережив ВВВ, руйнування, пожежу, переїзди й відбудову. Та чи міг хтось уявити, що своє сторіччя ми зустрінемо під акомпанемент військових залпів на сході нашої країни? Що у 200-річний ювілей Т. Г. Шевченка його слова набудуть особливої ваги та гостроти? Певно, що ні. Тому тепер, в цей буремний час, наш колектив висловлює глибоке співчуття та щиру підтримку нашим колегам, що стали заручниками такої лихої ситуації, а також усім співвітчизникам, в оселі яких постукало горе.
Зважаючи на нинішній стан в країні та виказуючи солідарність нашим колегам зі Сходу – музейникам Луганщини та Донеччини, свій 100-річний ювілей Дніпропетровський художній музей вирішив відзначити кількома скромними заходами — без зайвого пафосу та показовості.
6 жовтня відбудеться урочисте спецпогашення з нагоди введення в обіг художньої поштової марки, присвяченої 100-річчю Дніпропетровського художнього музею. Поштову марку випущено Українським державним підприємством поштового зв’язку «Укрпошта», а надруковано на державному підприємстві «Поліграфічний комбінат «Україна» з виготовлення цінних паперів». На марці зображено експонат з фондів музею – живописна робота видатного художника Б. Д. Григор’єва (1886 – 1938) «Дама у чорному», 1917 р.
Спецпогашення має визначне історичне значення. Саме завдяки йому пам’ять про знаменну дату залишається в історії людства. Ювілейні конверти з відбитком святкового штемпеля займають почесні місця в колекціях філателістів усього світу. Письмова кореспонденція з відбитком пам’ятного штемпеля доносить інформацію по всій країні та далеко за її межі.
Відтак ювілейну поштову марку можна буде придбати в усіх відділеннях поштового зв’язку України.
7 жовтня Дніпропетровський художній музей за сприяння дирекції кінотеатру «Правда-кіно» презентує документальний фільм, присвячений столітньому ювілею. Цей фільм заплановано репрезентувати для відвідувачів музею у найближчий час після прем’єрного показу у контексті циклу лекцій з історії музею.
9 жовтня о 14:00 в Дніпропетровському художньому музеї відбудеться відкриття меморіальної дошки художнику-символісту М. І. Сапожникову. Реалізація цієї чудової ідеї в музеї була б неможлива без участі скульптора, народного художника України В. П. Небоженка. Та й взагалі, наш художній музей своєю 100-річною історією завдячує також тісному зв’язку та плідній співпраці з митцями нашого краю.
Михайло Іванович Сапожников – відомий український художник-символіст початку ХХ століття, творчість якого пов’язана з Катеринославом-Дніпропетровськом.
Народився Михайло Іванович Сапожников 27 вересня 1871 року в м. Саратов. Після закінчення Імператорської Академії мистецтв з 1896 року викладав малювання в м. Павлоград Катеринославської губернії і працював як художник-реаліст. Події 1905 року сприяли розвитку митця як символіста. Його твори за допомогою символів, міфологічних образів, містики розкривали історію людства і сучасність. Перша серія символічних картин в лютому 1917 року була показана в Санкт-Петербурзі в залах Академії мистецтв. Буремні події революції, громадянської війни спонукали М. Сапожникова на створення другої серії символічних картин. В ці ж роки художник дуже активно працював як педагог та громадський діяч, будучи членом Художньої комісії Катеринославського наукового товариства. Зокрема, він викладав малювання, каліграфію, читав лекції з історії мистецтв на робітничому факультеті, який знаходився в теперішньому будинку художнього музею, одним з засновників якого був й сам Михайло Сапожников. У 1918 році він був художнім редактором Катеринославського журналу «Аргонавти», в якому друкувалися його графічні твори та статті з історії мистецтва символізму.
В 1920-30-ті роки художник створив багато пейзажів, що зображують різні куточки міста, і тепер вони мають історичне та художнє значення.
Помер Михайло Сапожников у 1937 році після тривалої важкої хвороби.
Близько 200 його творів надійшли до Дніпропетровського художнього музею у 1968 році від сина митця і зберігаються у фондах по цей час.
Символічні картини М. Сапожникова актуальні й зараз. Вони органічно вписуються в загальну історію українського мистецтва. Останнім часом твори художника експонувалися на виставках в Національному художньому музеї України, Національному культурно-мистецькому та музейному комплексі «Мистецький Арсенал» (м. Київ)
Створення та відкриття меморіальної дошки на честь художника М. І. Сапожникова вкрай необхідно задля увічнення пам’яті самобутнього художника-символіста, одного з засновників Дніпропетровського художнього музею. Зокрема, цей мистецький захід сприятиме популяризації особистості видатного митця серед громадян та гостей міста, залученню шанувальників мистецтва до знайомства з унікальними творами художника, які знаходяться тільки в Дніпропетровському художньому музеї.
Також 9 жовтня о 14:45 у виставкових залах третього поверху ДХМ (вул. Шевченка, 21) відбудеться круглий стіл за участю друзів музею. На заході колектив прийматиме вітання та «дарунки» від творчої інтелігенції міста.
Скромне святкування першої знакової дати ДХМ не мине також без вручення обласних нагород співробітникам музею, котрі зробили вагомий внесок в розвиток нашої спільної справи. Адже лише за умови наявності професійного та злагодженого колективу ми залишаємося унікальним регіональним художнім музеєм, покликаним популяризувати, збирати, зберігати та науково вивчати твори образотворчого мистецтва свого краю, України та світу, які в художніх образах віддзеркалюють розмаїття мистецьких процесів минулого та сучасності.
Безперечно, мине час, і цей 2014-ий рік відійде в історію й залишиться лише страшною датою для нашого народу, проте саме зараз кожен з нас має «прийняти бій на своєму фронті» — наполегливо працювати в своїй царині, аби Україна підвелася на ноги, загоїла рани та зміцніла. Наше ж, безпосередньо, зараз завдання — працювати натхненно, діяти відповідно до поточних обставин та наважуватися на те, на що спромоглися наші попередники — вберегти культурну спадщину, залишатися непорушним храмом мистецтва, вартувати спокій наших муз — і вже наступний наш ювілей буде неодмінно подією радісною та гучною — в країні новій, «в сім’ї вольній новій», під мирним небом, під нашим стягом.
